Кліщовий енцефаліт та хвороба Лайма: як захистити свою родину?

З настанням тепла та  послабленням карантину так хочеться вибратися з душних домівок на природу, насолодитися теплими промінцями сонця у гарній компанії під шашличок та душевні бесіди ( тільки не забувайте про безпечну відстань ).

Але саме тут, на природі, в теплі, на людину очікують великі неприємності у вигляді кліщів та хвороб, чиїми переносниками вони є.

Що важливо знати про кліщів?

Кліщі – дуже підступні маленькі шкідники. Їх укус майже неможливо відчути: вони виділяють спеціальну анестезуючу речовину, що тимчасово блокує біль. Улюбленими місцями для укусів кліщів є місця з найтоншою шкірою и найкращим кровопостачанням: пахова область, область під коліном, шия, живіт, ліктьовий згин, вуха, пупок, пахва. Більш за все дістається дітям, тому що їх тонку шкіру легше прокусити.

Подивіться на це фото та запам’ятайте ворога в обличчя. Тут зображена ціла «сім’я» тайгових кліщів – одного із видів небезпечних для людини іксодових кліщів.

Існує популярний міф, нібито вкусити нас можуть лише самки. Так, їм дійсно край необхідна кров для розмноження – лише наївшись досита вони зможуть відкласти до 2 500 яєць та зі спокійною душею вмерти. Але і самці не промах! Багато з них із задоволенням ласують людською кров’ю просто через голод.

Єдині, хто є відносно безпечними для людини, – німфи, кліщові «підлітки». В основному вони харчуються кров’ю дрібних тварин – таких, як гризуни чи птахи. Але в рідких випадках навіть вони можуть присмоктатися до людини.

Якими хворобами можуть заразити нас кліщі?

У самому факті присмоктування кліща до шкіри людини немає нічого небезпечного – комарі, наприклад, нас кусають набагато частіше. Небезпека полягає у хворобах, чиїми переносниками є кліщі: енцефаліт, хвороба Лайма, безеритемний бореліоз, а також моноцитарний ерліхіоз та гранулоцитарний анаплазмоз людини.

Найбільш небезпечними серед них є хвороба Лайма та енцефаліт. Про них – докладніше!

Кліщовий енцефаліт

Ранніми проявами цього захворювання є головний біль з наростаючою інтенсивністю, нудота, блювання, температура до 38-39 °C, безсоння, іноді – запаморочення, сонливість, біль в м'язах шиї, спини та кінцівок. У місці присмоктування кліща до шкіри може з’явитися ділянка почервоніння.

У 13,5% хворих симптоми прогресують до менінгіту, у 12,6% – до менінгоенцефаліту, у 4,2% – до енцефаломієліторадикуліту. В кожному випадку тяжкість перебігу хвороби залежить від віку людини: з 40 років починає підвищуватися ризик значного ураження головного мозку, після 60 – максимальна кількість смертельних випадків.

Від моменту зараження до моменту появи перших клінічних проявів цього захворювання може пройти від 1 до 30 діб, частіше – 7-14.

Хвороба Лайма

В першу чергу хвороба Лайма або, як її ще називають, кліщовий бореліоз вражає нервову систему, суглоби, шкіру і серце.

Найбільша небезпека цього захворювання полягає в складності її лікування, а на пізніх стадіях – і діагностування.

Лише в 5-7% випадків антибіотики можуть назавжди позбавити людину від цієї хвороби. В інших випадках борелія, збудник бореліозу, просто змінює свою форму під впливом антибіотикотерапії, живе та розмножується в організмі людини до кінця її життя. Борелія може змушувати організм «з’їдати» самого себе, уражуючи суглоби, периферичні нерви, м’язи, серцево-судинну систему, а також вщент вбиваючи імунітет, ніби вірус імунодефіциту.

Найбільшу небезпеку хвороба Лайму складає для пенсіонерів та дітей.

Найбільш відомий симптом хвороби Лайма – еритема, почервоніння шкіри на місці укусу кліща, що має властивість поступово збільшуватися. Вона з'являється у 20% хворих.

Приклади мігруючих еритем – фото з відкритих джерел.

Що робити, якщо вкусив кліщ?

Якщо ви знайшли кліща на собі чи на комусь з близьких, перше, що потрібно зробити – відігнати якнайдалі усіх «народних радників». Покриття кліща лаком для нігтів, його нагрів, застосування рослинного масла чи будь-які інші «альтернативні» методи діставання кліща зі шкіри можуть зіграти злий жарт зі здоров’ям людини.

Неправильне видалення кліща значно підвищує ризик зараження і самої людини, і того, хто їй допомагає.

Але видалити кліща необхідно – і чим швидше, тим краще!

Найліпший варіант – звернутися до найближчого травмпункту, де досвідчені спеціалісти просто в лічені секунди дістануть цього маленького кровопивцю.

Але якщо такої можливості нема, можна витягти кліща самостійно. Для цього знадобиться або звичайний пінцет з тоненькими кінчиками, або спеціальний пристрій – кліщодер, який можна придбати майже в будь-якій ветеринарній аптеці.

Знайшли кліщодер? Просто робіть усе, як сказано в інструкції.

З пінцетом треба поступити таким чином: захопіть їм кліща максимально близько до поверхні шкіри. Повільно, але досить сильно і впевнено потягніть його перпендикулярно до поверхні шкіри. Дуже важливо різко кліща не смикати і не прокручувати – інакше можна розірвати його тіло та залишити фрагменти всередині ранки.

Чим обробити місце укусу?

Після видалення кліща треба дуже ретельно обробити свої руки та місце укусу дезінфікуючим засобом.

Ані йод, ані «зеленка» для цієї задачі не підійдуть. Зокрема йод в багатьох випадках викликає алергічну реакцію у вигляді червоної плями на місці його застосування. А це може суттєво ускладнити подальшу постановку діагнозу лікарем.

Чи потрібно здавати кліща в лабораторію?

В жодній розвинутій цивілізованій країні світу ця практика не здобула поширення. Зокрема авторитетний Центр з контрою та профілактики захворювань США повідомляє: результати досліджень кліща не можуть бути підставою для прийняття рішення щодо лікування.

Чому так?

По-перше, лише в одному випадку з 20-100 укусів інфікованих кліщів людина захворює. Тобто, отримавши позитивний результат з лабораторії, можна даремно почати лікування хвороби, якої у людини немає.

По-друге, якість методів прямого виявлення борелій в кліщах знаходиться під великим сумнівом. Немає жодного переконливого дослідження, що підтвердило би його чутливість, специфічність і відтворюваність.

По-третє, призначення профілактичної постконтактної антибіотикотерапії можливе лише в перші 72 години. А результати з лабораторії частіше за все отримують коли вже пізно її починати.

І остання причина – кліщ може вприснути в кров людини всі бактерії бореліозу, які в нього були. В результаті відповідь лабораторії щодо перенесення кліщем борелій виявляється негативною, людина розслабляється, перестає слідкувати за місцем укусу і не звертається до лікаря навіть при появі перших, поки що легких клінічних проявів хвороби Лайма. Дорогоцінний час спливає, а хворий необхідного лікування не отримує.

Що робити з кліщем?

Просто знищте його: змийте в унітаз, залийте кип’ятком чи спаліть у вогнищі. Але ні в якому разі не розчавлюйте його пальцями! На шкірі пальців можуть бути невидимі оку мікротріщини. Через них збудник можете потрапити у кров.

Чи обов’язково звертатися за допомогою до лікаря?

Так, якщо вас або ваших близьких вкусив кліщ, вам необхідно якомога швидше звернутися до клініки «Верде» або будь-якого іншого медичного закладу, чиїм спеціалістам ви довіряєте.

Поставити діагноз та прийняти рішення щодо адекватного лікування може тільки лікар!

Профілактичне лікування хвороби Лайма після укусу кліща досить спірне і є певні умови для його призначення – «дорослий» кліщ, ендемічна місцевість та час, який пройшов після укусу . Зокрема дітям до 12 років антибіотик для профілактики зазвичай не назначається. А от дітям старше 12 років та дорослим він може бути назначений при умові, що з моменту укусу не пройшло більше трьох діб, а кліщ просидів присмоктаним до шкіри довше 36 годин.

Схема лікування хвороби Лайма повністю залежить від стадії захворювання.

Чим раніше почнеться адекватне лікування, тим більшою буде його ефективність!

Нажаль, багато людей після укусу кліща не звертаються до лікаря, чекають на появу почервоніння шкіри (якого в третині випадків хвороби і не з’явиться!) чи навіть думають, що якісь наслідки від укусу можуть з'явитися лише в перші кілька днів. Через 2-4 тижні у них з'являються перші симптоми бореліозу, але людина вже і забула про випадок з кліщем и помилково приймає цю хворобу за інші: наприклад, ГРВІ, що також супроводжується біллю в горлі, підвищеною температурою, нежитю та кашлем. Займаються самолікуванням вдома та втрачають можливість своєчасно почати боротьбу з  небезпечною хворобою.

Якщо ж мова йде не про хворобу Лайма, а про кліщовий енцефаліт, лікування його ведеться за допомогою імуноглобуліну, а потім – на протязі 1-3 років – ведеться диспансерний нагляд.

Причому і в цьому випадку усі лікувальні призначення, усі додаткові дослідження та усі реабілітаційні заходи призначаються виключно лікарем! Ніякого самолікування та самодіагностики!

Що робити, якщо кліщ не кусав, а симптоми є?

Більше половини пацієнтів з мігруючою еритемою запевняють лікаря в тому, що кліщ їх не кусав. Але це не повинно зупиняти спеціаліста від постановки діагнозу «Хвороба Лайма» та початку антибіотикотерапії.

Якщо у лікаря є сумніви щодо міграції еритеми, особливо якщо пацієнт заперечує можливість контакту з кліщами, він обведе контур почервонілої ділянки шкіри та покличе пацієнта на повторний огляд через 2-3 дні. Якщо пляма стане більшою, діагноз «Хвороба Лайма» буде 100%.

Чому не можна експериментувати подібним чином самостійно?

Тому що мігруюча еритема може без лікування самовільно зникнути через кілька тижнів після початку хвороби. При цьому сама хвороба нікуди не подінеться – просто вона перейде на наступні, більш небезпечні стадії.

Які аналізи можна здати?

Окрім клінічних симптомів, також є достовірні лабораторні маркери.

Але тут важливо враховувати певні особливості: антитіла до Borrelia burgdorferi класу IgM у крові захворілої людини з'являється лише через 3 тижні з моменту укусу кліща та зараження, а антитіла класу IgG – через 4-6 тижнів. Окрім цього, треба зазначити, що антибіотикотерапія може відстрочити появу антитіл.

Перший аналіз, як правило, робиться методом ІФА – імуноферментний аналіз. І лише після отримання позитивного результату лікар може назначити ще один аналіз для остаточного підтвердження діагнозу – аналіз на імуноглобуліни методом імунного блоту.

Яка профілактика дійсно ефективна?

Звичайно, аніж здавати аналізи, витрачати нерви та лікувати хвороби, набагато краще одразу максимально захистити себе та близьких від усіх цих проблем.

Що конкретно для цього треба робити?

1. Правильно обирати місця для відпочинку.

Кліщі, маленькі комашки розміром від 2,5 до 5,5 мм живуть не лише на листі дерев, але і в високій траві, кущах, на берегах річок та озер, на узбіччі стежок. Вони можуть почути запах своїх жертв, тобто нас, навіть на відстані кількох десятків метрів!

Єдине місце, де більш-менш безпечно – хвойні ліси. Кліщі не люблять хвою, тому рідко живуть поблизу неї.

У будь-якому випадку, обравши місце для відпочинку на природі, звільніть його від сухої трави, хворосту та гілляччя.

2. Правильно обирати одяг для прогулянок.

Для захисту від кліщів краще обирати світлий одяг з довгими рукавами, що щільно прилягає до тіла.

Дітям можна одягти щільні колготки та кофту з довгим рукавом, яку можна заправити у колготи. Якщо ви обрали спортивні штани, обов’язково заправляйте їх у шкарпетки. Виглядає, можливо, і не найкращим чином, але здоров’я – понад усе!

Ну, і звичайно, не забувайте надіти собі та дитині щось на голову.

3. Ретельно оглядати шкіру та одяг – свої та близьких.

Кліщі – досить повільні комахи. Спочатку вони довго шукають місце, до якого б присмоктатися, потім повільно присмоктуються. Якщо ви будете оглядати себе та своїх близьких раз у дві години, ризик укусу кліща буде мінімізовано.

Особливу увагу приділіть ділянкам, вкритим волоссям, – там заховатися легше за все.

Після повернення з природи додому також огляньте себе, своїх близьких та тварин.

4. Використовувати спеціальні аптечні засоби.

Наносіть репелент на відкриті ділянки тіла. Найвищу ефективність, як правило, мають краплі або спреї з 24-30% перметрину, альфаметрину або діетилтолуаміду у складі. Для дітей купуйте лише спеціальні дитячі засоби!

Не беріть універсальних спреїв, які нібито захистять вас і від комарів, і від кліщів. Такого не буває: цей засіб не врятує вас від нападу або комарів, або кліщів. Краще не ризикувати!

5. Берегти оселю.

Після кожної прогулянки поблизу потенційно небезпечних місць ретельно перевіряйте одяг та речі: сумки, підстилки тощо.

Якщо у вас є домашні тварини, обробляйте їх шерсть антікліщовими препаратами та вичісуйте після прогулянок. Справа в тому, що навіть найдорожчий засіб від кліщів не гарантує вбивство нежданого гостя – він може просто його оглушити, відібрати змогу присмоктатися до тварини. На практиці це означає, що кліщ може потрапити до вашої оселі, відлежатися та поласувати одним з домочадців. Тому, якщо ви знайдете кліща при вичісуванні тварини – негайно вбийте його, заливши кип’ятком чи змивши в каналізацію.

А як щодо вакцинації?

Щеплення від кліщового енцефаліту може робитися дітям від трьох років та дорослим у наступних випадках:

1. Робота з живими культурами збудників кліщового енцефаліту.
2. Проживання на територіях ензоотичних за кліщовим енцефалітом.
3. Відвідування ендемічних за кліщовим енцефалітом територій з метою туризму, відпочинку чи виконання робіт, що пов’язані з переміщенням ґрунту, лісовим господарством, дачними і присадибними ділянками.

Щеплення треба робити максимум за два місяці до початку кліщової активності. Більше подробиць – в інструкції до вакцини.

А от щеплення проти хвороби Лайма не існує. За розробку вакцини навіть оголошена нагорода в розмірі 5 000 000 євро, але поки що ніхто її так і не отримав.

І наостанок

Дорогі наші, ми бажаємо вам теплого, безтурботного відпочинку!

Будьте уважними, прислухайтеся до порад щодо профілактики.

І нехай кліщі обходять вас стороною!

Якщо ж трапляться якісь негаразди – наші турботливі лікарі завжди до ваших послуг.