Сьогодні в нашій рубриці «Доказово про ліки» поговоримо про те, чим може обернутися прийом антибіотиків пеніцилінового ряду при інфекційному мононуклеозі. 

Коротко про те, що таке інфекційний мононуклеоз. Його ще називають «хворобою поцілунків» або «хворобою з пляшки», тому що збудник мононуклеозу, вірус Епштейн-Бар, передається через слину від хворої або інфікованої людини. Проявляється мононуклеоз лихоманкою, збільшенням лімфовузів, болем в горлі, збільшенням мигдаликів та нашаруваннями на них, утрудненням носового дихання. Нашарування на мигдаликах дуже нагадують картину ангіни (тобто бактеріального запалення), що призводить до невиправданого призначення антибіотика. Нагадуємо, що мононуклеоз викликається вірусом і антибіотик для його лікування не потрібен!

У випадку неускладненого перебігу мононуклеозу лікування лише симптоматичне: парацетамол або ібупрофен для зниження температури тіла та зменшення болю в горлі, рясне пиття, збалансоване харчування та відпочинок. 

Дуже рідко на фоні мононуклеоза може виникати бактеріальна інфекція – запалення додаткових пазух носа (сінусит) або стрептококовий фарингіт (ангіна), і тоді лікар може призначити антибактеріальну терапію. АЛЕ! При мононуклеозі не призначаються антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (ампіцилін, амоксицилін, цефадокс, лопракс, зіннат), тому що взаємодія вірусу та антибіотику викликає появу дрібно плямистої висипки на шкірі та слизових оболонках з вираженим зудом, іноді аж до виразок на слизових оболонках. Лікарі знають про цю особливість, тому якщо вважають за потрібне проведення антибактеріальної терапії, то призначають антибіотики інших груп. 

Парацельс вважав, що все є отрутою і все є ліками, одна лише доза робить речовину отрутою або ліками. Ми додаємо, що знання та досвід лікаря роблять ліки або порятунком, або отрутою!

Будьте здоровими та пам’ятайте, що самолікування шкодить вашому здоров’ю!